Оновлення застарілого вагонного парку — першочергове завдання Департаменту вагонного господарства Укрзалізниці

Зношеність рухомого складу українських залізниць досягла критичної позначки — 90%, і це загрожує зменшенням обсягів вантажних перевезень на третину в найближчі кілька років. Про те, як Укрзалізниця планує вирішувати ці завдання, та про інші важливі аспекти діяльності Департаменту вагонного господарства розповів його начальник Ткачик Олексій Богданович.

—   Олексію Богдановичу, вагонне господарство Укрзалізниці, відповідаючи сучасним вимогам, удосконалюється, змінюється. Що становить собою очолюваний Вами структурний підрозділ сьогодні?

Департамент вагонного господарства є структурним підрозділом Державної адміністрації залізничного транспорту України.

У своїй діяльності Департамент керується Конституцією і законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України та Укрзалізниці, іншими нормативно-правовими актами.

Департамент здійснює оперативне керівництво службами вагонного господарства залізниць України. У межах, передбачених законодавством, здійснюється координація діяльності ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», ДП «Стрийський вагоноремонтний завод», ДП «Український державний центр залізничних рефрижераторних перевезень «Укррефтранс», ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів «Укрспецвагон» та ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод».

—   Які основні завдання стоять перед Департаментом вагонного господарства?

Основними завданнями Департаменту вагонного господарства є:

-  забезпечення утримання у справному стані парку вантажних вагонів, контроль якості ремонту вагонів, збереження рухомого складу та дотриманням вимог охорони праці і пожежної безпеки по вагонному господарству;

-  проведення єдиної технічної та нормативної політики з питань функціонування вагонного господарства, стратегій його розвитку та реструктуризації;

-  розробка заходів з техніки безпеки, охорони праці, пожежної безпеки та безпеки руху поїздів, соціального захисту працівників вагонного господарства;

-  участь у розробці та впровадженні проектів, нормативно-правових актів та нормативних документів, які визначають порядок функціонування підприємств вагонного господарства, механізації та автоматизації технологічних і виробничих процесів;

-       формування планів ремонту та технічного обслуговування вагонів, технологічних процесів, автоматизації та механізації технологічних і виробничих процесів, розгляд та погодження технічних завдань, проектів нових типів вагонів, ознайомлення з результатами випробувань, підготовка пропозицій з покращення конструкцій вагонів і їх деталей, а також заходів з техніки безпеки та охорони праці із застосуванням досягнень та вимог наукової організації праці.

— Успіх організації багато в чому залежить від грамотної кадрової політики. Як у вагонному господарстві здійснюється управління персоналом? Чи поповнюють штат вагонників молоді спеціалісти?

Під час реформування залізничного транспорту вагонне господарство потребує висококваліфікованих фахівців, працівників і керівників, підготовлених до ринкових умов. Тому за цих обставин ставляться підвищені вимоги до персоналу, керівників і підлеглих. На керівні посади призначаються працівники тільки з вищою освітою відповідного напряму і стажем роботи за професією керівника нижнього рівня від 2 до 5 років залежно від посади, що обіймається.

У вагонному господарстві діє система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, причому це стосується як менеджерів вищої ланки, так і рядових працівників у різних структурних підрозділах. Це різні семінари, стажування, курси підвищення кваліфікації, друга вища освіта, внутрішньовиробничі навчання тощо.

Велику увагу приділяють випускникам вищих навчальних закладів залізничного транспорту. Тільки у 2014 році штат вагонного господарства поповнили 62 молоді фахівці.

Управління персоналом у вагонному господарстві здійснюється на основі таких принципів:

- плановість;

- лінійне, функціональне й цільове управління;

- поєднання єдиноначальності та колегіальності, централізації та децентралізації;

- контроль виконання рішень тощо.

 

 Повну версію інтерв'ю читайте в журналі «Вагонний парк» №9-10 (102-103)