Ремонтне вагонне депо Козятин — досвід зменшення собівартості відремонтованого вагона

30.03.2018 (8 месяцев назад)

С. М. Василяка, начальник ремонтного вагонного депо Козятин

журнал «Вагонний парк» 5-6 (122-123) 2017

Вагонне депо Козятин одне із найстаріших підприємств. Різне було на його шляху, і перемоги, і поразки. Сьогодні це одне з найпотужніших підприємств на Південно-Західній залізниці, яке вирішує найскладніші завдання з ре­монту рухомого складу, забезпечення безпеки руху поїздів. Колектив неодноразово удостоювався Перехідного прапора Укрзалізниці та галузевої профспілки і визнавався найкращим серед вагонних підприємств України.

Місто Козятин тісно пов’язане із залізничною галуззю починаючи з 70-х років ХІХ століття, з моменту бу­дівництва Києво-Балтської (Одеської) залізниці. З тих пір розпочато й будівництво підприємств залізнич­ної інфраструктури, зокрема зведення в 1888 році заліз­ничного вокзалу, який наразі є пам’яткою архітектури ХІХ століття.

Фактично кожна сім’я в м. Козятин пов’язана із залізни­цею. На сьогодні на підприємстві залізничного вузла пра­цює понад 4 тис. осіб.

Вагонне депо Козятин одне із найстаріших підприємств на залізничному вузлі станції Козятин та на Південно-Захід­ній залізниці. Спочатку воно називалось майстернею з ре­монту вагонів, а потім ВРП (вагоноремонтний пункт).

На території депо знаходився цех з ремонту вагонів у невеликому непристосованому для цієї мети приміщенні: частина вагонів ремонтувалася на відкритому повітрі, без механізації, з примітивною технологією, а транспортуван­ня деталей та колісних пар відбувалося вручну. Верстати, включно з верстатом з обточування шийок колісних пар, приводилися у рух за допомогою ременів через трансмісію. Плану з ремонту вагонів спочатку не було, а якщо пізніше і був, то налічував лише 20–30 вагонів у місяць.

У 1933 році наказом народного комісара шляхів сполу­чення вагонна служба була виділена у самостійну галузь.

З цього періоду почалося переозброєння підприємств ва­гонного господарства, зокрема і ВРП Козятин.

У 50-ті роки ХХ століття ВРП було перейменовано на ВЧД. Всі подальші роки приймалися заходи, які були на­правлені на механізацію виробничих процесів, покращен­ня умов праці, збільшення плану ремонту вагонів.

У 1970 році побудовано цех деповського ремонту розмі­ром 96 м × 24 м. У цеху встановлено підйомно-транспортне обладнання, значно покращені умови праці та побуту робіт­ників.

3 1 квітня 2013 року вагонне депо Козятин реорганізова­но в ремонтне вагонне депо Козятин та експлуатаційне ва­гонне депо Козятин.

Після утворення нового підприємства ВЧДР-3 відразу виникла проблема покращення фінансово-економічних по­казників, а особливо необхідності зменшення собівартості відремонтованого вагона для того, щоб продукція депо була конкурентоспроможною.

Для реалізації поставленого завдання було обрано осно­вні напрямки:

— збільшення обсягу ремонту вагонів та надання різного виду послуг, насамперед залізничним підприємствам;

— використання кадрового потенціалу, приведення контин­генту до обсягів виконаних робіт;

— аналіз витрат, зменшення використання енергоресурсів (електроенергія, оплата за теплову енергію локомотив­ному депо, водопостачання тощо);

— збільшення продуктивності праці завдяки впровадженню засобів малої механізації, тобто розробка, виготовлення власними силами в умовах депо і впровадження в роботу механізмів, які зменшують частку фізичної сили людини та значно збільшують продуктивність праці, а також ви­користання в роботі сучасного електроінструменту (гай­коверти, зачисні та шліфувальні машинки).

Підприємство досягло значних успіхів у використанні енергоресурсів. Витрати електроенергії в літні місяці 2014 року складали 40–45 тис. кВт, а в 2016 році — 25 тис. кВт. Зменшення майже у 2 рази використання електроенергії стало можливим завдяки майже цілковитої відмови від використання стиснутого повітря, тобто роботи стаціо­нарного компресора, потужність двигуна якого складає 75 кВт/год. Замість пневматичного використовуються електричні машини, а де необхідно використання стиснуто­го повітря впроваджено побутові компресори малої потуж­ності на окремих виробничих дільницях.

Другим дієвим фактором економії електроенергії стало проведення поетапної заміни ламп розжарювання необ­хідних для освітлення побутових та виробничих приміщень на енергозберігальні. Наприклад, для освітлення дільниці з ремонту вагонів використовувались лампи розжарювання потужністю 500 Вт, які замінено на світлодіодні прожектори потужністю 50 Вт. Враховуючи те, що на дільниці їх налічу­ється 96 шт., то, відповідно, одразу видно значну економію.

У 2014 році підприємство звільнилось від залежності в отриманні теплоносія на опалення приміщень депо і нагрі­ву води в душових від постачальника — локомотивного депо Козятин, оплата за послуги яких складала в літній період близько 80 тис. грн/міс, у зимовий період — 300 тис. грн/міс.

Оскільки вищевказана котельня працює на природному газу, а враховуючи залежність від російського газу та щоб не залишитись біля «розбитого корита», вимушені були піти на такі заходи.

Для вирішення побутових умов працівників було впрова­джено електричні нагрівачі води в душових, а у виробничих приміщеннях виготовлено і встановлено котли піролізного типу та інші нагрівальні прилади.

Однак значна частка величини собівартості відремон­тованого вагона залежить від контингенту працівників, кількість яких повинна відповідати обсягу виконаних робіт. Також необхідно шукати шляхи збільшення продуктивності праці.

Робота інженерно-технічних працівників підприємства направлена на розроблення машин та механізмів, які б

змогли зменшити частку використання фізичної сили пра­цівників і значно збільшити продуктивність праці.

До вказаної робочої групи, яку очолює головний інже­нер депо Нікітюк О. В., увійшли інженер-технолог Голова­тюк А. О., головний механік Панасюк Л. Д., відповідальний за електрогосподарство Цаплюк О. Я., що визначили основ- ні напрямки роботи.

Досягти вдалось чимало. Як приклад можна привести розроблену і виготовлену в депо гідравлічну установку для зняття п’ятників, яка, з врахуванням підготовчих ро­біт, дає змогу за 2–3 хв зняти п’ятник з вагона. Ручним («дідівським») способом ця робота виконувалась від 0,5 до 2 год. з використанням молота і наставного зубила. Аналогічно можна сказати і за розроблену та виготов­лену власними силами гідравлічну установку для правки кузова напіввагона, установка для зняття і встановлення поглинального апарата, аналогічно клепання п’ятників і упорних кутників.

Таких прикладів є чимало, де важка фізична праця люди­ни замінена роботою машин і механізмів виготовлених на підприємстві.

Робота у цьому напрямку дала свої результати. У почат­ковий період створення штат депо складав 201 особу і при цьому ремонтували 68 вагонів, собівартість якого складала 42,5 тис. грн, при цьому середньомісячна заробітна плата складала 3701 грн. Наразі контингент депо згідно з штатним розписом нараховує 170 осіб, кількість ремонтуємих вагонів збільшилась до 100 вагонів. Середня собівартість ремонту вагона складає 33,9 тис. грн, а середньомісячна заробітна плата склала 6167 грн.

Згуртований колектив постійно працює над виконанням планових завдань з ремонту рухомого складу, утриманням обладнання в робочому стані. Колектив підприємства зде­більшого складається з молодих спеціалістів, які не тільки виконують поставлені завдання але й беруть активну участь у спортивному житті міста за що неодноразово отримували нагороди та грамоти.

Ремонтне вагонне депо Козятин з початку створення під­приємства постійно бере участь у спортивних змаганнях на першість міста та першість Козятинської дирекції залізнич­них перевезень з таких видів як: футбол, настільний теніс, армреслінг, гирьовий спорт, шахи, шашки, кульова стрільба тощо. На цих змаганнях депо постійно здобуває призові міс­ця, а за підсумками спартакіади міста Козятин останніх два роки стає бронзовим призером.

У червні 2016 року ремонтне вагонне депо Козятин атесто­ване та має право на виконання деповського ремонту ван­тажних вагонів (критих універсальних вагонів, напіввагонів, думпкарів, платформ, вагонів-хоперів, цистерн), їх вузлів та деталей, проведення поточного та середнього ремонту ко­лісних пар вантажних вагонів.

Підприємство уклало угоду і надало заявку на проведен­ня атестації на право виконання капітального ремонту ва­гонів. Це дає можливість у подальшому гарантовано мати роботу і, відповідно, збільшувати обсяги виробництва.