І. В. Косенко: «головна цінність підприємства – дієвий колектив, в якому працівник проявляє себе не лише як фахівець, а і як особистість»

У цьому впевнений Ігор Васильович Косенко — начальник експлуатаційного вагонного депо Одеса-Застава-1. Очільник вагонного депо розповів нам про особливості роботи підприємства, його історію та розвиток.

---

— Ігоре Васильовичу, розкажіть, будь ласка, з чого починалася історія створення очолюваного Вами ва­гонного депо?

— Перші підприємства з ремонту вагонів були органі­зовані та введені в дію на станції Одеса (Одеса-Товарна) в 1865 році, був збудований так названий «сарай» для від­стою пасажирських вагонів в гарячому стані і механічні май­стерні з ремонту вагонів.

У 1872 році в зв’язку зі збільшенням об’ємів робіт на Одеському вузлі станції Одеса-Товарна розпочато прове­дення ремонту пасажирських вагонів, а для вантажних від­криті два ремонтні пункти: на станції Тираспольська застава (станція Одеса-Застава І), на станції Одеса-Пересип. Капі­тальний ремонт вагонів виконувався в Головних одеських механічних майстернях.

З 1884 року на Одеській залізниці почалась підготовка оглядачів вагонів та вагонних майстрів з обслуговування пасажирських вагонів.

У 1913 році була створена дільниця з ремонту вагонів на станції Одеса-Застава І з дільницею, обладнаною домкра­тами для виконання ремонту з підйомом. У тому ж році пункт з ремонту вагонів переведений зі станції Пересип на стан­цію Одеса-Сортувальна.

У 1914 році організована дільниця з ремонту ван­тажних вагонів на станції Арциз, а у 1930 році — дільниця з ремонту вагонів по станції Колосівка. В районі Газового провулку на станції Одеса-Порт були організовані май­стерні, в яких виконувався ремонт спеціалізованих вагонів

з нижніми люками для перевантаження зерна з вагону в трюм судна. До 1932 року всі підрозділи з ремонту вагонів ввійшли до складу служби зв’язку.

У 1933 році була створена служба вагонного господар­ства, в межах діяльності якої, в 1935 році, утворилося вагон­не депо Одеса-Застава-1. Початок будівництва вагонного депо припадає на 1934 рік, крім цього діяли дільниці з ре­монту вагонів на станціях Одеса-Застава І та Одеса-Сорту­вальна.

У 1935 році при переведенні вагонів на автогальмування у вагонному депо було збудовано автоконтрольний пункт (АКП).

До складу вагонного депо входили пункти огляду вагонів Одеського вузла: станцій Роздільна, Арциз, Одеса-Порт, Вигода, Одеса-Застава, Сербка, Колосівка, Одеса-Сорту­вальна з центром підйомки вагонів.

На початку осені 1936 року закінчено будівництво ва­гонного депо, в складі якого був вагоноскладальний цех на дві колії розміром 59,5х17,5м. Також збудована котель­ня депо. Депо побудували на місці колишнього елеватора. Депо виконувало тільки річний ремонт (так називався де­повський). Вагони на капітальний ремонт відправлялися до Дніпра.

В 1936 році були створені вагоноколісні майстерні для виконання заводського ремонту колісних пар різних типів. В 1941 році організована дільниця з ремонту вагонів на станції Ізмаїл.

Постраждале під час Другої світової війни депо відбуду­вали. У 1946 році відновився ремонт вагонів, який досягнув рівня 1940 року.

З дільниці ремонту вагонів на станції Одеса-Сортувальна було створено вагонне депо.

У зв’язку зі збільшенням кількості вагонів в експлуатації на залізниці та появою нових типів вагонів виникло питан­ня про створення спеціалізованого підприємства з їхнього ремонту. В 1960 році ліквідували вагонні депо Одеса-Сор­тувальна та Арциз. Ремонті депо ввійшли до складу вагон­ного депо Одеса-Застава-1, яке стало найбільшим депо на Одеській залізниці. плану виконання деповського ремонту вагонів проведе­на реконструкція вагонного депо. Було збудовано цех де­повського ремонту вагонів разом з візковим відділенням, з трьома коліями довжиною по 90 м, на десять ремонтних стійл зі ставлюгами, реконструйовані підсобно-механічний і колісний цехи, ковальське відділення.

Випуск вагонів на початок 80-х років становив 5800 ва­гонів з деповського ремонту, 800 вагонів з капітального ремонту, 8150 колісних пар, відремонтованих зі зміною елементів, 17000 вагонів технічного обслуговування з від­чепленням.

У 2001 році раціоналізаторами вагонного депо створена поточно-конвеєрна лінія ремонту автозчепів, яка успішно виконує свої функції і на даний час. З 2016 року конвеєрна лінія використовується і при неруйнівному контролі авто­зчепів за допомогою дефектоскопа МД-17П.

 

У 2002-2003 роках реконструйована колісно-роликова виробнича дільниця, відкрито відділення по наплавленню гребенів колісних пар, візкове відділення, на яких задіяні су­часні мийні машини, монтажний та демонтажний комбайни, поточно-конвеєрна лінія ремонту візків.

— Які види ремонту виконуються у депо та яке тех­нічне оснащення цехів при цьому використовується?

— Експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава-1 є ви­робничим підрозділом служби вагонного господарства ре­гіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Експлуатаційне вагонне депо Одеса-Застава-1 атестоване на право виконання технічного обслуговування без відчеп- лення та з відчепленням вантажних вагонів всіх типів, паса­жирських поїздів на шляху прямування та деповського ре­монту вантажних чотиривісних вагонів: критих універсаль­них, напіввагонів, платформ універсальних; платформ для перевезення великовантажних контейнерів; критих вагонів для перевезення зерна; думпкарів; цистерн; цистерн хіміч­них та газових без ремонту котла.

До складу вагонного депо входять 9 пунктів технічного обслуговування вагонів: ПТО Берегова; ПТО Ізмаїл; ПТО Одеса–Порт; ПТО Чорноморськ–Порт; ПТО Одеса-Застава-1; ПТО Одеса–Сортувальна; ПТО Чорноморська; ПТО Колосів­ка; ПТО Рені.

Окрім цього, до складу входять 3 пункти технічного об­слуговування вагонів з відчепленням, що знаходяться на ПТО Одеса-Застава-1, Одеса–Сортувальна, Колосівка.

Працівники вагонного депо виконують технічне обслу­говування вагонів в 6 морських портах: Одеському, Реній­ському, Ізмаїльському, Білгород-Дністровському, Чорно­морському, «Южному». Довжина дільниць обслуговування вагонного депо складає 681 км.

Вагонне депо має розвинену виробничу структуру, яка забезпечує виконання планових видів ремонту вантажних вагонів та їх вузлів і деталей. До складу депо входять такі ви­робничі дільниці: вагоноскладальна з відділенням ремонту візків, колісно-роликова, підсобно-механічна з контрольним пунктом автозчепів та автоконтрольний пункт гальм.

Впровадження у виробництво сучасних технологічних процесів і установок дозволило збільшити обсяги основно­го виробництва і підсобно-допоміжної діяльності. Так була освоєна технологія капітального ремонту уповільнювачів вагонних кліщовидно-вагових типу КВ для потреб служби сигналізації та зв’язку. Обладнання та оснастка, що засто­совуються при ремонті вагонних уповільнювачів, виготовле­на власними силами.

Для потреб відновлювальних поїздів регіональної філії «Одеська залізниця» виготовлені пристосування «ролики» для транспортування з відривом від колії колісної пари, ви­воду з перегону рухомого складу, електропоїздів ЕКр1 «Тар­пан» та «Хюндай» із заклиненою колісною парою.

Перед виробниками нових вагонів стоїть завдання під­вищити їх надійність та справність зі збільшенням міжре­монтного терміну служби, забезпечити простоту технічного обслуговування та ремонту зі зменшенням оперативних ви­трат шляхом впровадження нових конструкційних і техноло­гічних рішень.

Особлива увага приділяється створенню конструкцій під­шипників безремонтного типу, які відрізняються надійністю й довговічністю. Надійна робота буксових вузлів з ролико­вими підшипниками забезпечується проведенням повних і проміжних ревізій букс, а також спостереженням за ними в експлуатації.

У депо також освоєна технологія монтажу буксових вузлів зі здвоєними циліндричними підшипниками CRU- Дуплекс.

Для забезпечення виконання вимог до пресового устат­кування переобладнана наявна установка для холодного за­пресовування кілець підшипників буксового вузла К 06.03.

У процесі підготовки виробництва до проведення мон­тажу буксових вузлів раціоналізаторами депо виготовлені необхідні пристрої для установки здвоєного підшипника в корпус букси та для установки буксового вузла на вісь преса.

Фахівці Індустріальної групи УПЕК, до складу якої вхо­дить Харківський підшипниковий завод (ХАРП), гаранту­ють, що застосування підшипника CRU-Дуплекс дозволить значно знизити кількість відмов у роботі буксового вузла в процесі експлуатації, підвищити безпеку руху, пропускну й провізну спроможності залізниць, а також продуктивність праці в процесі монтажу й демонтажу на вагонобудівних

вагоноремонтних підприємствах. Крім того, економічний ефект для залізниць досягається за рахунок скорочення ви­трат на профілактичне технічне обслуговування й ремонт підшипникових вузлів, а також за рахунок зниження витрати змащення, що заправляється в підшипники.

У 2016-2017 роках вагонним депо Одеса-Застава-1 було випущено з ремонту 346 колісних пар, обладнаних здвоєни­ми підшипниками CRU-Дуплекс, зауважень по роботі даних підшипників в експлуатації відзначено не було.

— Чи є у підприємстві власні розробки? Розкажіть про них детальніше?

— У депо майже вся так звана «мала» механізація ви­готовлена власними руками. Наприклад, на дільниці з ре­монту колісних пар впроваджена установка для обкатки

(прокручування) колісних пар після монтажу буксових вузлів з мастилом ЗУМ. Швидкість обертання колісної пари (220- 250 об/хв.) контролюється за допомогою електронного та­хометра. Увесь привід змонтований на шарнірній підошві. Регулювання зусилля притиснення привідного колеса до колісної пари здійснюється гальмівним циліндром з підве­деним стислим повітрям тиском 2 кгс/см2, що забезпечує зусилля притиснення 500-600 кгс.

При ремонті автозчепного пристрою впроваджений кантувач тягових хомутів при наплавленні спрацьованих місць. Конструкція кантувача змонтована так, що при вста­новленні хомута він автоматично балансується. Завдяки чому ми можемо розмістити хомут в потрібному для виконання робіт з наплавлення та повертати його на 360° відносно осі. Даний пристрій забезпечує можливість відновлення спра­цьованих поверхонь тягового хомута відповідно до вимог Інструкції ЦВ-ЦЛ-ЦТ-0014.

— Яким чином у депо організована система охорони праці?

— Ми постійно працюємо над тим, щоб умови роботи працівників були якомога комфортнішими. Можу відзначи­ти, що на даний момент вже виконаний ремонт приміщен­ня побутового корпусу і адміністративної будівлі на ППВ Чорноморськ-Порт, приміщень ПТО Одеса-Сортувальна, Поромна. Проведений ремонт теплових, водопровідних і каналізаційних мереж, у приміщенні обігріву оглядачів- ремонтників вагонів ПТО Одеса-Застава-1. Встановлений новий дах на приміщенні обігріву в парку прийому ПТО Одеса-Застава-1, введений в експлуатацію пункт обігріву на ПТО станції Чорноморська. Виконаний косметичний ре­монт чоловічої і жіночої роздягальні, зроблений поточний ремонт душових кабінок, зроблена заміна 5 бойлерів для душових ПТО Одеса-Застава-1, Одеса-Сортувальна. На ПТО Одеса-Застава-1 на міжколіях 6 і 7 силами працівників депо укладені доріжки з твердого покриття.

— Ігоре Васильовичу, розкажіть про трудовий ко­лектив депо, підбір кадрів. Можливо, Ви б хотіли від­значити окремих працівників, які досягли вагомих ре­зультатів у роботі?

— Слід відзначити, що середній вік керівного складу, ін­женерно-технічних працівників експлуатаційного вагонного депо Одеса-Застава-1 складає 40 років.

Протягом 2017 та на початку 2018 року працевлашто­вано багато молоді віком до 21 року, випускників про­фесійно-технічних закладів за такими робочими спеці­альностями: токарі, електрозварники, слюсарі з ремонту рухомого складу.

З метою укомплектування штату працівниками масових робітничих професій депо докладається багато зусиль. Зо­крема, проводяться екскурсії для випускників професійно- технічних закладів Одеси та Одеської області. Ми тісно співпрацюємо з обласним центром зайнятості, Одеським центром професійно-технічної освіти від центру зайнятості, беремо участь в ярмарках вакансій.

Незважаючи на докладені зусилля, має місце і значна плинність кадрів робітничих професій. Відчувається вели­кий дефіцит працівників за професіями залізничного на­прямку: оглядач вагонів, оглядач–ремонтник вагонів, май­стер вагонного депо.

Впевнений, що головна цінність підприємства — дієвий колектив, в якому працівник проявляє себе не лише як фахі­вець, а і як особистість.

За вагомий внесок в розвиток галузі, сумлінне ставлення до посадових обов’язків хочеться відмітити таких праців­ників депо: Хоміка Володимира Степановича — оглядача- ремонтника вагонів, нагородженого знаком «За вагомі за­слуги перед Одеською залізницею» 3 ступеня; Коника Олега Сергійовича —оглядача-ремонтника вагонів, нагороджено­го годинником від Генерального директора УЗ, знаком «Від­мінник вагонного господарства»; Сморжанюка Василя Ми­хайловича — оглядача-ремонтника вагонів, нагородженого знаком «За вагомі заслуги перед Одеською залізницею» 3 ступеня; Славінську Оксану Яківну — машиніста крану, на­городжену знаком «Залізнична Слава» 3 ступеня; Момкар Тетяну Дмитрівну — бригадира колісно-роликового цеху, нагороджену нагрудним знаком «Почесний залізничник».

Хотілося б побажати колегам-залізничникам появи ве­личезної кількості можливостей для реалізації намічених цілей, кар’єрного зростання та прояву найвищого профе­сіоналізму.